Його батько помер, мачуха викрала ощадну книжку, дочка безпорадна, продає меблі, розкладає пружинні матраци, сука.

Мене звати Чжан Лі, я сільський житель, зараз працюю в місті, умови в нас вдома загалом домашні, хоча я й навчаюся добре, але з якоїсь причини я все ж таки вирішив кинути школу. Моя мати померла, коли я був у першій. Я був з батьком, думав, що теж можу бути двома людьми, лише трохи гірке життя, я роблю погано, але я вірю, що якщо дати мені час, все це зміниться. Цю впевненість називають сліпою самовпевненістю, мабуть, батько не думає, що зможе добре піклуватися про мене, також я не думаю, що я зможу добре піклуватися про нього, сільську сваху, щоб допомогти йому знайти дружину. Після одруження мій батько працює, зрештою, це не для їхніх дружин, хтось інший не потерпить твоєї бідності. Також після міста його батька я отримав навчальний рік, тому що мачуха мене, хоч і не дуже швидко, все гаразд на вигляд, але двоє людей ладнають з усіма, не ходять серцем, це робить моє серце дуже незручним, не подобається такий спосіб життя один одного, а потім батько кидає школу. Після того, як я кинув школу, відколи його батько дізнався, що в мене немає причин для мене, я також знав, що роблю щось погане, і не збирався провокувати його. Тож два роки ситуація була в глухому куті. Два роки по тому, у мене також є трохи грошей у руках, і я набрався сміливості побачити батька. Батько побачив мене і теж стояв у кутку, сповнений сліз, дав мені кишенькові гроші. У той час я був спустошений, пізніше кожні вихідні доїдав їжу, доставлену моєму батькові, щоб наші почуття примирилися. Але, на жаль, тіло його батька за час роботи на об'єкті було спалене, він поїхав додому через хворобу, в результаті чого помер через кілька років. Дізнавшись про смерть батька, я, повернувшись додому, швидко взяв таксі. Мачуха вже пішла спаковувати мій багаж, а потім, звичайно ж, забрала ощадну книжку батька. Моє серце дуже безпорадне, поховано після того, як його батько був удома, готове поставити меблі, щоб продати все, що є вдома, щоб уникнути розбиттів, бачачи таку ситуацію, я повинен бути вдома дуже наполегливим. Але я ж матрац з відкритими пружинами, сукин синку. Батько ховає конверт під пружинним матрацом, вищезгадане двословне «посаг». Я відкриваю, бачу, що це банківська картка, скільки грошей я не знаю, але це мій батько так наполегливо працював, щоб заощадити для мене, а потім я розридаюся, я справді відчуваю, що щось не так, я не повинен купувати повітря з ним, у місті, життя таке коротке, кожен стає сім'єю з такою низькою ймовірністю, я витрачаю дорогоцінний час, я хочу сказати, звичайно, сподіваюся, що всі обміркують це перед шлюбом, також розглянуть це перед повторним шлюбом, або для дітей, які не можуть витримати важкий, як ви думаєте, розлучення та повторний шлюб такого роду справи вплинуть на дітей?